-І-
Сьогодні Церква запрошує нас, щоб ми ще раз пережили таїнство Господнього Богоявлення, яке мало місце над біблійним Йорданом під час Ісусового хрещення.
Сьогодні ми стаємося свідками явлення Триєдиного Бога Отця, Сина і Святого Духа; – Бога, що творить усе, – Сина, що спасає усе, – і Святого Духа, що освячує усе. Одним словом – сьогодні бачимо «Славу Святої Єдиносущної, Животворящої і Нероздільної Тройці».
Відвічне Боже Слово, яке у Різдві приходить до нас у людській натурі, сьогодні об’являється нам у своїй повноті.
У Різдві небо раділо та славило милосердя Бога, що задля нас людей стається людиною, так сьогодні ми радіємо, бо це небо наново нам відкривається.
В Євангелії від святого Матвія читаємо: «А охрестившись, Ісус же зараз вийшов з води. І ось розкрилось небо, і Він побачив Духа Божого, який сходив, як голуб, і зійшов на Нього. І голос пролунав з неба: Це Син Мій возлюблений, в Ньому Моє благовоління».
Для нас сьогодні на ново відкривається небо, яке через первородний гріх було закритим для людини. Сьогодні у Йорданських водах Ісус Христос явиться як Новий Адам. Ми всі отримуємо з Божої милості запрошення до цього Неба, до якого на вогненній колісниці був узятий пророк Ілля, яке у своєму містичному захопленні бачив апостол Павло, яке відкрилося для мученика Стефана, яке сьогодні є оселею не зчисленого лику святих.
-ІІ-
Кожний з нас народжується до життя для неба через наше занурення – на подобу Ісуса Христа – в водах нашого Йордану, тобто в час нашого хрещення.
Через хрещення ми стаємося божими дітьми, бо первородний гріх, з яким приходимо на цей світ, змивається; нам відкриваються двері втраченого раю.
В часі святого хрещення наше тіло намащено святим єлеєм, так як колись у Старому Завіті назначувано божих вибранців, на знак нашого призначення для життя в Господі.
Помазано святим єлеєм наше чоло, груди, спину, ноги і руки, щоб ми любили Господа Бога, щоб ми з насолодою несли на собі благе ярмо Христове, щоб ми ухилялися віл усіх похотів тілесних і щоб ми ходили слідами заповідей Христових.
На жаль, людська натура, хоча оновлена у святому хрещенні та відкуплена жертвою Божого Сина, користаючи зі своєї вільної волі не раз самовільно сама собі наново закриває двері неба, яке для нас у хрещенні відкрито. Діється так за кожним разом, коли ми в місце Бога ставимо себе та свій закон.
-ІІІ-
Але Господь Бог надалі залишається вірний людині, навіть коли вона не є йому вірною, і неначе стоїть у брам неба, щоб її знову прийняти до себе.
Святіший Отець папа Франциск добачуючи оцю людську невдячність та розгубленість, оцю світову трагедію, яку породив гріх, проголосив Рік Божого Милосердя. Він бажає, щоб для кожного з нас наново відкрилися двері неба, тому установив храми Божого Милосердя, в яких наказав відкрити Двері Милосердя, що пригадують нам двері неба, щоб кожен міг наново увійти у життя Пресвятої Тройці. Подивіться, яку ласку нам небо дарує, – вистарчить увійти через двері милосердя, вистарчить покинути гріх у святій тайні покаяння, вистарчить відкрити своє серце на Божу Любов у святій Тайні Євхаристії, і буде нам даровано це, чого свідком був святий Іван Хреститель над Йорданом у час Христового хрещення. А вийшовши з храму, не забудемо про наше нове народження до життя в любові Триєдиного Бога, коли зберігатимемо у нашій пам’яті слова проповіді Івана Хрестителя, якими збуджував до жалю та навернення серця тих, які приходили до нього, щоб хреститися. Слова його проповіді можемо віднести до практичного каталогу діл милосердя, до творення яких у щоденному житті запрошує нас свята Христова Церква.
-ІV-
Сьогоднішнє літургійне переживання хрещення Ісуса Христа в Йордані є також нагодою, щоб пригадати всім нам, що через святе хрещення ми не тільки стаємося Божими дітьми, але також, що ми приєднуємося до спільноти вірних, яка згідно зі своїм звичаєм та традицією славить ім’я Пресвятої Тройці. Практично це значить, що ми приписуємося до конкретної помісної Церкви, яку церковна традиція називає Церквою свого права. Тим самим наші діти охрещені в Греко-Католицькій Церкві приписуються до неї і ніхто з цього приписання, крім Святішого Отця, звільнити не може. Тим самим, через приписання до місцевої Церкви, ми є зобов’язані пізнавати скарби нашої віри та передавати їх нашим дітям. Про це дуже виразно говорить Собор Ватиканський ІІ в декреті про Східні Католицькі Церкви, про цей обов’язок вірності своїй церкві нагадує нам право церковне та наука Вселенських Архиєреїв.
Про це між іншими говорив святіший Отець папа Франциск в час хрестительної літургії у Сикстинській Каплиці дня 10 січня. До батьків, яких дітей охрестив, папа сказав, що у хрещенні ми отримуємо віру, яка нам передається з покоління в покоління. І кожне покоління є відповідальним за переказ віри.
Так само і ми є відповідальні за переказ віри у нашій східній традиції для тих, яких приносимо до святого хрещення, та для тих, яких ми охрестили і про яких пригадуємо собі десь через кілька років при нагоді першої сповіді, торжественного святого причастя чи вінчання.
-V-
В час Богоявлення, в час хрещення Ісуса Христа в Йордані, в час пригадки про наше хрещення, наново запалім нашу хрестительну свічку і «стараймося у всьому житті просвічуватися світлом віри і добрих діл, щоб, коли прийде Господь, ми могли світло вийти на зустріч Йому зі всіма святими й увійти беззаборонно у світлицю небесної слави Його і царювати з Ним у безконечні віки. Амінь».

+ Євген (Попович)